Мерилін Адамсон
Здавалось, що релігійних людей лякало запитання: «Звідки ти знаєш, що Бог існує»?
Можливо вони не до кінця знали, чому я запитую. Або ж вони просто не знали, що відповісти. Більшість відповідей були: «Ну, просто знаю».
Я не намагалася все ускладнювати. Але я так просто вірити я не могла.
Кілька місяців після таких розпитувань, я собі подумала: «Ось є люди, які вірять в Бога, але ніхто не знає чому»! Для мене це було як дізнатися, що св. Миколай не приносить насправді подарунків. Бог очевидно був вигадкою. Можливо комусь і треба було вірити в Бога, але ж очевидно, що жодних доказів не було. Не було об’єктивних доказів. Тому я прийшла до категоричного висновку: Бога нема.
Я жила з вірою у неіснування Бога роками, і ніяк не сподівалася, що щось зміниться. Але тоді я зустріла одну людину, яка зацікавила мене у можливості існування Бога.
Вона говорила про Бога, неначе Він був її найкращим другом. Вона була переконаною, що Він дуже любив її. Я знала її життя. Кожною тривогою вона ділилася з Богом, довіряючи Йому різні проблеми. Вона дуже щиро говорила мені, що молиться Богові, аби Той втрутився у її проблеми. Цілий рік я спостерігала за тим, що вона називала відповіддю на молитви. Я бачила як її життя було сповнене різних обставин, але її віра у Бога залишалася непохитною.
З одного боку я хотіла вірити в Бога, бо я захоплювалася її життям і любов’ю до інших. Але я не могла вірити у щось, що йшло всупереч моєму розуму. Бога нема. Це просто вигадка, гарна казочка, але все ж вигадка.
Протягом цього часу я захоплювалася філософією
Я пробувала те, чим захоплюються не так багато людей. Я регулярно вивчала вчення різних філософів: Ніцше, Г’юма, Достоєвського, Сартра, Платона тощо, а тоді пробувала втілити це у своєму житті. Я була у пошуках ідеальної філософії, яка би працювала у моєму житті. Я постійно пересвідчувалась, що у їхніх філософіях завжди чогось бракувало, або деякі речі були взагалі непрактичними. Але я продовжувала пошуки.
Я постійно ставила безліч запитань своїй подрузі про Бога. Інколи навіть складала цілі списки. Так продовжувалося цілий рік. А одного разу вона дала мені книжу, де були відповіді на запитання: «Чи є Бог? Чи Ісус є Богом? Як щодо Біблії?». Там були представлені факти, без коментарів на кшталт: «Тобі просто треба повірити».
Я знайшла докази того, що існування Бога було цілком логічним. Для мене особливо переконливими були факти про хімічні властивості води і розташування Землі до Сонця. Усе було надто правильно продумано, надто багато «збігів обставин». Моя віра у «ніщо» слабшала, а можливість існування Бога навпаки сильнішала. У мене залишалося все менше доказів стосовно «нічого» і більше причин зробити висновок, що Бог все-таки є.
А тоді трапилася одна ситуація, через яку захиталася уся моя тогочасна філософія життя. Те, у що я вірила, виявилось абсолютно непридатним. Мене шокувало те, що я так і не змогла знайти правильного дороговказу у житті. Але ситуація вирішилася сама собою, тому все знову повернулося на свої місця. У своєму життя я ніколи не потребувала чогось чи когось. Навіть у кризових ситуаціях. Я ніколи ні про що не шкодувала.
Але думки про Бога не давали мені спокою... чи справді Він існував? Чи є Він? Може і є...
Одного вечора я знову розмовляла зі своєю подругою. Вона знала, що у мене вже була вся необхідна інформація. Вона знала, що у мене закінчилися запитання. Але все ще намагалася продовжувати дискусію. А одної миті вона перебила мене і сказала: «Знаєш, я не зможу змусити тебе повірити в Бога, але знай, Бог не чекатиме вічно».
Я відразу збагнула, що вона мала рацію. Я бавилася з дуже важливим рішенням. Прийшовши додому, я вирішила, що зроблю вибір. Або я попрошу Бога прийти у моє життя, або поставлю велику крапку у всій цій темі і більше не буду до неї повертатися. Мене втомили були ці пошуки і постійні вагання та роздуми.
Тож наступні три чи чотири години я перечитувала усе, що я читала і дізнавалася.
Я прийшла до висновку, що Бог є настільки потужним, що логічніше вірити в Нього, ніж вірити, що Його нема. А тоді мені довелося діяти згідно з моїм висновком.
Я знала, що просто погодитися в думці, що Бог існує, було занадто легко. Це як повірити, що літаки існують. Сама віра у літаків нічого не змінить. Але, якщо тобі потрібно добратися кудись, а літак є єдиним засобом, то тобі треба вирішити діяти і, зрештою, сісти на літак.
Мені потрібно було прийняти рішення поговорити з Богом. Мені потрібно було запросити Його у своє життя.
Через кілька годин роздумів, я сказала Богові: «Гаразд, Ти переміг. Я прошу тебе, прийди у моє життя і зміни у ньому все, що бажаєш». (Для мене був логічним той факт, що, оскільки Бог існує, то у Нього є всі права впливати на моє життя, якщо Він цього захоче).
Я пішла спати, а на ранок гадала собі, чи все ще є Бог. І, чесно кажучи, я «відчувала», що Він є. Одну річ я знала достеменно. У мене з’явилося велике бажання пізнати цього Бога, в Якого я тепер вірила».
Я хотіла читати Біблію. Читаючи, я розуміла, що Бог постійно говорив Хто Він і якими важливими є стосунки з Ним. Мене вразило те, що Він постійно говорив про Свою любов. Я не очікувала цього. У своєму розумі я просто визнавала, що Бог існує. Але я не мала жодних сподівань на Нього. Проте, читаючи Біблію, Він постійно говорив мені про Свою любов. Це було несподіванкою.
Але, моя основна скептична натура все ще була зі мною. Перші кілька місяців чи навіть рік я постійно запитувала себе: «Чи справді я вірю в Бога? І чому я вірю»? Я методично повторювала собі п’ять об’єктивних причин чому я вірю, що Бог існує. Тому моя «віра» не ґрунтувалася на почуттях, але на фактах і логіці.
Для мене це було як фундамент у будівлі. Ці факти, об’єктивні причини підтримували мою віру. Це було наче їхати по великому мості. Ти можеш думати все, що хочеш про нього, але його конструкція/будова/матеріали є запорукою твоєї успішної переправи на інший берег. Так само і з вірою у Бога. Усі логічні, історичні і наукові причини Його існування є важливими для мене. Є люди, кому це неважливо. Але я не люблю, коли мене обдурюють і я дуже не люблю коли бажане видають за дійсне. Ґрунтовні причини існування Бога грають для мене велику роль.
З того часу, коли я мтала християнкою минуло багато років, чому я все ще вірю в Бога? Які я маю докази своєї віри у Бога?
Не знаю, чи хоча б у щось із цього списку ти зможеш повірити. Але я просто буду з тобою щирою. До того я переймалася запитаннями про існування Бога, а після того як почалися мої стосунки з Богом, я побачила додаткові докази, що Бог існує. Ось вони:
1. Коли у мене є запитання, тривоги чи щось незрозуміло, Бог промовляє до мене через Біблію. Те, що Він мені показує, завжди вичерпно відповідає на мої запитання. Дуже часто та відповідь перевершує усі мої сподівання. Ось один приклад:
Одного дня мої обов’язки просто звалилися на мене. Я не встигала з багатьма проектами. Може тобі відоме відчуття, коли ти настільки перевантажений, що навіть не знаєш за що братися?
Тож я взяла клаптик паперу і ручку та попросила Бога: «Боже, просто скажи мені, що робити і я зроблю». Я готова була взяти 100% відповідальності, і по суті просила Бога розставити пріоритети і як допомоги у розв’язанні усіх тих завдань.
Тоді я відкрила Біблію і почала читати про зустріч Ісуса і сліпого. Ісус запитав його: «Що хочеш, щоб Я зробив тобі»?
Я прочитала це ще раз. Ісус запитав: «Що хочеш, щоб Я тобі зробив»? Здивована, я почала писати цілий список для...Бога. У цьому я зрозуміла одну рису характеру Бога. Він завжди нагадує нам, що Він поруч, що Він турбується і що Він здатний допомогти.
Я обрала цей приклад, бо він короткий. Але я можу навести сотні таких прикладів, де я шукала відповіді у Бога і він завжди ретельно відповідав мені. Я найбільше ціную цю рису характеру Бога, що Він завжди готовий відповісти на мої запитання.
Важливий є той факт, що я не навчилася цього від інших християн. Я почерпнула це зі своїх особистих стосунків з Богом. Я запитую, визначаючи Його право дати мені таку відповідь, яку Він хоче...і виправити мої думки, вказати на сферу мого життя, яка не працює правильно, вказати де я не довіряю Йому тощо. Він завжди з турботою відповідає мені.
2. Він дає мені дороговказ, коли я його потребую. Я вірю, що Богу важливо які рішення ми приймаємо у нашому житті. У Нього є план для нашого життя і Він турбується про такі речі як наш шлюб, роботу та багато іншого. Однак я не думаю, що варто заходити у крайності, стосовного того чи важливо Йому якою пастою ми чистимо зуби. Суть у тому, що Він турбується про ті речі, які впливатимуть на моє життя.
Коли ж Бог давав мені прямий дороговказ?
Одного разу, я вирішила поїхати на Близький Схід. Ця подорож була дещо ризикованою, але я готова була піти на ризик, якщо б це було у Божій волі. Мені було важливо знати, що Він думає.
У своєму життя я двічі питала Бога про роботу. І двічі Він відповідав так чітко, що кожен, хто бачив цю ситуацію погодився би. Дозволь, я поділюся одним таким прикладом.
На останньому курсі свого навчання, я вирішила влаштуватися на роботу в одній християнській організації. Але для цього мені треба було переїхати у Каліфорнію.
Якраз було Різдво і я відвідувала своїх батьків. Одного вечора я згадувала всіх своїх друзів і розмірковувала з ким я можу поговорити про цей переїзд, щоб разом орендувати житло. Мені прийшла на думку одна моя подруга – Крісті. Я подумала, що вона буде ідеальною сусідкою по кімнаті. Але я не спілкувалася з нею кілька місяців. Буквально через 30 хвилин вона мені телефонує.
Перше, що вона сказала, було: «Я чула, що ти влаштувалась на роботу в цій християнській організації». Я була шокована, оскільки поділилася цією новиною лише з однією людиною.
Тоді вона каже: «У мене є кастрюлі і тарілки». Я здивовано вигукнула: «ЩО»?! Виявляється вона також переїжджала до Каліфорнії у те саме місто і дзвонила перепитати, чи схочу я орендувати житло разом з нею.
Ти можеш запитати, а що тут такого, щоб потрібна була Божа допомога? Я знала, що моїм батькам моя робота зовсім не сподобається. Я навіть боялася, що ми можемо втратити стосунки одне з одним. Я просила, щоб Бог провів мене через це випробування. Він так і зробив. Загалом, з тією роботою було пов’язано понад десять таких надзвичайних моментів, і завжди Божі відповіді були надзвичайно прозорими.
Інші причини, чому я все ще вірую у Бога...
3. У запитаннях стосовно життя: чому ми тут, яка є мета нашого життя, що важливе в житті, яких чеснот добиватися... – Божим відповідям немає рівних. Я вивчала різні філософії і релігії і різні підходи до життя. Але лише у Біблії вимальовується повна картина світу.
Звісно, у Біблії все ще залишається багато невідомого для мене. Тому я не стверджую, що розумію усе достеменно. Але я говорю, що повноту життя можна зрозуміти лише з Божої точки зору. Творець пояснює нам як усе працює і пропонує нам щоденний дороговказ у житті.
4. Близькість з Богом є глибшою за будь-які стосунки. Я заміжня, маю двоє дітей і багато-багато близьких друзів. Божа любов досконала. Він надзвичайно милостивий. Він приймає мене завжди і спілкується зі мною. Він щоразу дивує мене Своїми діями у моєму житті. Він не просто якась доктрина чи вірування, Він є Живим Богом і я чітко бачу Його присутність у своєму житті.
5. Він змінив моє життя так, як я б сама ніколи не змогла. Це не слабодуха заява через брак впевненості. Я говорю про те, що Він допоміг мені досягти і перевершити свої сподівання. Він дає мені ідеї, вказівки, вирішення, мудрість і натхнення набагато кращі за мої власні.
Я можу продовжувати, але думаю, що цього достатньо, щоб пояснити свою думку. Невпевнена, чи віриш ти у те, що я написала, але я намагалася бути якомога відвертішою з тобою.
Якщо тобі цікаві докази, чому я, будучи атеїсткою, повірила в Бога, прочитай дві інші мої статті:
Чи є Бог?
Не просто сліпа віра
| ► | Як розпочати стосунки з Богом |
| ► | У мене є запитання чи коментар... |
