Біблію писали 40 авторів протягом 1500 років. На відміну від іншого релігійного письма, Біблія викладає опис реальних подій, у реальних місцях, з реальними людьми. Історики та археологи неодноразово підтверджували її автентичність.
Використовуючи оригінальний стиль та особистість авторів, Бог показує нам Який Він і що означає знати Його.
У всіх 40 авторів Біблії простежується чіткий ценральний мотив: Бог, який створив усіх нас, бажає знати нас і хоче, щоб ми знали Його та довіряли Йому.
Біблія – це не лише видатний твір літератури, вона пояснює життя і Бога. У ній немає відповідей на всі запитання, але на більшість з них Біблія відповідає сповна. У ній є вказівки як жити змістовним та добрим життям. Як ставитися до ближніх. Вона заохочує нас покладатися на Бога у всьому та насолоджуватися Його любов’ю. Біблія також розповідає як отримати вічне життя.
Численні докази підтверджують історичну автентичність Біблії, навіть заявляють про божественне походження. (Ось головні параграфи статті, ти можеш перейти за посиланням на тему, яка цікавить найбільше).
Археологія не займається підтвердженням чи дійсно Біблія була Божим словом. Однак, археологія може підтвердити історичну точність Біблії. Археологи знаходять історичне підтвердження існуванню правителів, царів, міст і важливих подій, які описані у Біблії, навіть тоді, коли історики вважали їх вигаданими. Наприклад, у Євангелії від Івана є розповідь про те, як Ісус зцілив хворого біля купальні у Віфесді. У тексті є її опис, зокрема згадано про п’ять ґанків (входів) до неї. Вчені не мали підтвердження про існування такого місця, аж поки археологи не знайшли її на глибині 12 метрів під землею; у неї було п’ять ґанків.1
У Біблії безліч таких історичних деталей, не всі ще віднайдені археологами. Однак не існує жодної археолоічної знахідки, яка б заперечила біблійні факти.2
На противагу, журналіст Лі Стробел пише таке про Книгу Мормона: «Археології не вдалося знайти докази на підтвердження подій, що відбулися в Америці, як це описує Книга Мормона: «Археологи так і не знайшли міст, людей та інших місць, які згадані у Книзі Мормона».3
Багато зі стародавніх поселень, які згадує Лука у книжці «Діяння Апостолів» у Новому Заповіті, були віднайдені археологами. «Загалом, Лука згадує 32 країни, 54 міст та 9 островів без жодної помилки».4
Археологія також спростувала деякі теорії проти Біблії. Одна із них, яку ще й досі викладають у деяких вишах, стверджує, що Мойсей не міг написати П’ятикнижжя (перші п’ять книг Біблії), оскільки у той час ще не винайшли письмо. Але археологи віднайшли так звану «чорну стелу». «Вона була вкрита клинописом і містила детальний опис законів Хамурапі. Чи належала вона періоду Мойсею? Ні! Вона датується задовго до Мойсея. Більше того, до Авраама (2000 років до н.е.). Вона випереджала письмо Мойсея щонайменше на три століття».5
Археологія неодноразово підтверджує історичну автентичність Біблії.
Для подальшого вивченн я натисни тут, щоб переглянути список основних археологічних відкриттів.
Таблиця основних археологічних знахідок...
| АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ | ВАЖЛИВІСТЬ |
| Таблиці Марі | Понад 20,000 клинописних табличок, які датуються періодом Авраама, пояснюють багато патріархальних традицій, описаних у книзі Буття. |
| Таблиці Ебли | Понад 20,000 таблиць, багато з яких містять закони, співзвучні з тими, що описані у книзі Повторення Закону. Ідентифіковані п’ять міст (Содом, Гоморра, Адма, Цевоїм та Цоар), які раніше вважалися вигаданими. |
| Таблиці Нузі | Передають деталі традицій 14-15 століття до н.е., схожі із життя патріархів. Наприклад, служниця народжувала дітей, якщо її господиня була безплідною. |
| Чорна Стела | Доводить, що письмо існувало за три століття до Закону Мойсея. |
| Храмові стіни Карнака, Єгипет | Згадка про Авраама, 10-е ст. до. н.е. |
| Закони Ешнуна (~1950 BC) Кодекс Ліпіт-Іштара (~1860 BC) Закони Хамурапі (~1700 BC) |
Показує, що кодекс законів Мойсея, не був занадто складним на той час. |
| Таблиці Рас Шамра | Надають інформацію про єврейську поезію. |
| Листи Лахіша | Описують вторгнення Навуходоносора у Юдею і проливають світло на часи Єремії. |
| Печатка Ґедалії | Згадка про Ґедалію, про нього йдеться у 2 Царів 25:22. |
| Циліндр Кіра | Підтверджує біблійний опис указу Кіра, що дозволяв євреям відбудувати храм у Єрусалимі. (див. 2 Хронік 36:23; Езри 1:2-4). |
| Моавітський Камінь | Надає інформацію про Омрі, шостого царя Ізраїля |
| Чорний обеліск Шальмоназара III | Описує як Єгу, цар Ізраїля, повинен був підкорятися Ассирійському царю. |
| Призма Тейлора | Містить ассирійський текст, що описує деталі нападу царя Сінаххеріба на Єрусалим, за часів Єзекії, царя ізраїльського. |
| КРИТИКА У МИНУЛОМУ | РОЗ’ЯСНЕННЯ АРХЕОЛОГІЇ |
| Мойсей не міг написати П’ятикнижжя, оскільки він жив до винайдення письма. | Письмо уже існувало кілька століть до Мойсея. |
| Рідне місто Авраама Ур не існує. | Ур був знайдений. На одній із колон був напис: «Аврам». |
| Місто, збудоване із твердого каменю «Петра» не існує. | Петру було знайдено. |
| Історія про падіння Єрихону – міф. Місто не існує. | Місто було знайдено і розкопано. Як виявилось, стіни були знищені точнісінько у такий спосіб, як описано у Біблії. |
| Народність «Хетти» не існує. | Сотні доказів про існування надзвичайної цивілізації Хетти були знайдені. Зараз можна написати докторську дисертацію, вивчаючи народ Хетти в університеті Чикаго. |
| Валтасар не був справжнім царем Вавилону, про нього нема жодних згадок. | Таблиці Вавилону описують правління цього царя і його сина Набоніда. |
Дехто думає, що Біблію перекладали «стільки разів», що було перекручено дуже багато фактів. Якби переклади робили з інших перекладів, то таке могло би бути. Але всі переклади робляться лише з оригінальних текстів на івриті, грецькій та арамейській мові.
Точність Старого Заповіту була підтверджена у 1947 році на території сьогоднішнього Західного Берегу Йордану у Ізраїлі. «Сувої Мертвого Моря» (Кумранські рукописи) містили текст Старого Заповіту, який був на 1000 років старшим за будь-які рукописи знайдені до того. При звірянні старих і нових текстів ідентичність склала 99,5%. Решта 0,5% припадала на незначні паралельні форми у написанні, які не впливали на зміст речення.
Що ж стосується Нового Заповіту, то це найдостовірніший документ стародавнього світу. У нас є тисячі копій Нового Заповіту, які датуються близько до часу написання оригіналу. Є більше доказів про авторів Нового Заповіту, аніж творів Платона, Арістотеля чи «Ілліади» Гомера.
Натисни тут для порівняльної таблиці Нового Завіту та інших античних творів.
Таблиця порівнянь текстів Нового Завіту і творів античності...
Ось як виглядають тексти Нового Завіту у порівнянні з іншими творами античності:*
| Автор | Книга | Дата написання |
Найперші копії |
Відрізок часу |
Кількість копій |
| Гомер | Ілліада | 800 до н.е. | ~ 400 до н.е. | ~ 400 років. | 643 |
| Геродот | Історія | 480-425 до н.е. | ~ 900 н.е. | ~ 1,350 років | 8 |
| Фукідід | Історія | 460-400 до н.е. | ~ 900 н.е. | ~ 1,300 років | 8 |
| Платон | 400 до н.е. | ~ 900 н.е. | ~ 1,300 років | 7 | |
| Демосфен | 300 до н.е. | ~ 1100 н.е. | ~ 1,400 років | 200 | |
| Цезар | Галльські війни | 100-44 до н.е. | ~ 900 н.е. | ~ 1,000 років | 10 |
| Тацит | Аннали | 100 н.е. | ~ 1100 н.е. | ~ 1,000 років | 20 |
| Пліній Секундус |
Природнича історія |
61-113 н.е. | ~ A.D. 850 | ~ 750 років | 7 |
| Новий Завіт | 50-100 н.е | ~ A.D. 114 (частинами) ~ A.D. 200 (книги) ~ A.D. 325 (повний Н.З.) |
~ +50 років ~ 100 років ~ 225 років |
5366 | |
*McDowell, Josh. The New Evidence that Demands a Verdict (Thomas Nelson Publishers, 1999), p. 55.
Чотири автори виклали свої версії біографії Ісуса Христа. Вони називаються Євангеліями. Це перші чотири книги Нового Завіту. Чи можемо ми бути впевненими у їхній достовірності?
Коли історики намагаються визначити чи є біографія достовірною, вони задають собі запитання: «Скільки ще інших джерел згадують такі ж факти про цю людину»? Ось як це працює. Уяви собі, що ти збираєш факти з життя Президента Джона. Ф. Кеннеді. Ти знаходиш багато фактів, які описують його сім’ю, його президентство, врегулювання кубинської кризи і майже усі біографії описують схожі події. Але що робити, якщо ти знаходиш одну біографію, де йдеться про те, що він пропрацював 10 років священиком у Південній Африці? Усі інші біографії підтверджують, що він живу у США все своє життя. Мудрий історик схилятиметься до думки, що достовірними є ті біографії, які не суперечать між собою.
Стосовно Ісуса Христа, чи є у нас різні біографії, які надають схожі події з його життя? Так. Ось список фактів про Ісуса і наявність згадок про них у кожній із 4 біографій.
| від Матвія |
від Марка |
від Луки |
від Івана |
|
| Ісус був народжений від діви | 1:18-25 | - | 1:27, 34 | - |
| Він народився у Вифлеємі | 2:1 | - | 2:4 | - |
| Він жив у Назареті | 2:23 | 1:9, 24 | 2:51, 4:16 | 1:45, 46 |
| Ісус христився у Івана Христителя | 3:1-15 | 1:4-9 | 3:1-22 | - |
| Він творив чуда зцілення | 4:24, тощо. | 1:34, тощо | 4:40, тощо | 9:7 |
| Він ходив по воді | 14:25 | 6:48 | - | 6:19 |
| Він нагодував п’ятитисячний натовп п’ятьма хлібинами та двома рибами |
14:7 | 6:38 | 9:13 | 6:9 |
| Ісус навчав простих людей | 5:1 | 4:25, 7:28 | 9:11 | 18:20 |
| Він проводив час у товаристві відкинутих суспільством людей | 9:10, 21:31 | 2:15, 16 | 5:29, 7:29 | 8:3 |
| Він сперечався з релігійними лідерами | 15:7 | 7:6 | 12:56 | 8:1-58 |
| Релігійні лідери планували його вбивство | 12:14 | 3:6 | 19:47 | 11:45-57 |
| Вони передали Його Римській владі | 27:1, 2 | 15:1 | 23:1 | 18:28 |
| Ісуса побили | 27:26 | 15:15 | - | 19:1 |
| Ісуса розіп’яли | 27:26-50 | 15:22-37 | 23:33-46 | 19:16-30 |
| Його поховали у гробниці | 27:57-61 | 15:43-47 | 23:50-55 | 19:38-42 |
| Ісус воскрес із мертвих і явився своїм учням |
28:1-20 | 16:1-20 | 24:1-53 | 20:1-31 |
Двоє з біографій були написані апостолами Матвієм та Іваном, людьми, які знали Ісуса особисто і мандрували з Ним протягом трьох років. Дві інші книжки були написані Марком та Лукою – близькими друзями апостолів. У цих авторів був прямий доступ до фактів, які вони описували. Рання церква прийняла ці чотири Євангелія, бо вони не суперечили загальним знанням про життя Ісуса.
Події у Євангеліях викладені, наче у новинах, з описом днів та подій. Кожна з Євангелій зберігає окремий стиль автора, але не містить суперечливих фактів. Євангелія описують точні географічні назви та елементи культури, які були неодноразово підтвердженими істориками та археологами.
Натисни тут, щоб прочитати уривок тексту з Євангелія від Луки.
Уривок з Євангелія...
Євангелія написані в оповідному стилі: «це було так і так». Навіть оповіді про чуда Ісуса написані без сенсуалізму чи містицизму. Один із таких прикладів описаний у 8 розділі Євангелія від Луки, де Ісус воскрешає маленьку дівчинку. Зверни увагу на спосіб викладу подій:
«Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене…
А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
А всі плакали та голосили за нею… Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила… І звелів дати їй їсти.
І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.
(Від Луки 8:41-56)
Як і інші описи чуд Ісуса про зцілювання людей, у ньому є докази істинності. Якщо б це було вигадкою, то деякі частини були б написані інакше. Наприклад, у міфологічній історії основна подія не перебивалася би іншою. Якщо б це було вигадкою, люди, які тужили, не насміхалися б над словами Ісуса. Вони, можливо б злилися, ображалися, але не насміхалися. Та й у вигаданій історій, чи звелів би Ісус батькам нікому про це не розповідати? Можна було б очікувати феєричного фіналу цього чуда. Але реальне життя позбавлене такого драматизму. Є речі, які тебе перебивають, люди можуть реагувати дивно. А в Ісуса могли бути Свої причини, щоб звістка про це чудо не поширювалася.
Найпереконливішою перевіркою автентичності Біблії – це прочитати її самому. Чи здається вона на збірку міфів, чи містить реалістичний виклад подій? Якщо вона правдива, то це означає, що Бог виявив Себе нам. Ісус прийшов, жив, навчав, надихав і дав життя мільйонам, які читали слова про Його життя. Одна з фраз Ісуса стала для багатьох чи не найнадійнішою істиною: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали». (Від Івана 10:10).
Біблія розповідає, що Ісус із Назарету творив чуда, був страчений римлянами і воскрес із мертвих. Багато античних істориків підтверджують слова Біблії стосовно життя Ісуса і Його учнів:
Корнелій Тацит (55-120 рр. н.е) – римський історик першого століття, вважається одним із найточніших істориків античності.6 Уривок з творів Тацита оповідає про «надзвичайно жорстокі тортури, які запровадив імператор Нерон стосовно групи людей під назвою...християни. Христус [Христос], звідки і пішла назва, був засуджений до смертної кари за час правління імператора Тиберія, яку виконав наш наставник Понтій Пилат...» 7
Йосиф Флавій, єврейськи історик (38-100 рр. н.е.), писав про Ісуса у своєму творі «Юдейські старожитності». Від нього ми дізнаємося про «Ісуса, мудрого чоловіка, який робив надзвичайні подвиги, навчав багатьох, мав багато послідовників серед євреїв та греків, якого вважали за Месію, був звинуваченим іудейськими лідерами, засуженим і страченим Пилатом. Вважали, що він воскрес із мертвих».8
Светоній, Пліній Молодший та Таллос також писали про християнське поклоніння Богу та переслідування християн. Усе це сходиться з новозавітніми фактами.
Навіть єврейський Талмуд надає підтвердження деяким фактам з життя Ісуса. Так з Талмуду ми дізнаємося, що «Ісус був народжений у шлюбі, збирав учнів, робив богохульні заяви про себе і творив чуда, однак силою магії, а не Бога».9
Це неймовірна інформація, враховуючи той факт, що більшість античних істориків зосереджувала свою увагу на політичних і військових лідерах, а не на духовних вчителів з далеких провінцій Римської Імперії. Однак античні історики підтверджують основні події, висвітлені у Новому Завіті, незважаючи на те, що самі вони не були віруючими.
Дехто голослівно заявляє, що у самій Біблії повно протиріч, однак це неправда. Кількість явних суперечностей доволі низька як для книги такого розміру і обсягу. Ті наявні неточності радше випадковість, ніж явище. Вони не стосуються жодних важливих подій чи питань віри.
Ось приклад так званої суперечності. Пилат наказав, щоб над Ісусовим хрестом прибили надпис. Три Євангелія так вказують текст надпису:
У Матвія: «Це Ісус, Цар Юдейський».
У Марка: «Цар Юдейський».
У Івана: «Ісус Назарянин, Цар Юдейський».
Формулювання інше, тому і суперечність. Але важливим є той факт, що всі три автори описують одну і ту ж подію – розп’яття Ісуса, у якій сходяться одноголосно. Вони навіть згадують таку деталь, як надпис на хресті, і зміст їхніх слів є однаковим.
Чому ж тоді інше формулювання? У грецькому оригіналі Євангелія не використовувалися лапки на позначення прямої мови. Це була непряма мова, чим і пояснюється незначні відхилення у словах.
Ось ще приклад явної суперечності. Був Ісус дві чи три ночі у гробниці до воскресіння? Ісус сказав ще до Свого розп’яття: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі» (від Матвія 12:40). У Марка написано дещо інші слова: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, але третього дня Він воскресне»! (Від Марка 10:33-34).
Ісуса стратили у п’ятницю, а воскрес Він у неділю. Як Він міг бути три дні і три ночі в гробниці? У часи Ісуса це було мовним зворотом, коли рахували якусь частину дня чи ночі за цілу добу. Тож П’ятницю, Суботу і Неділю можна назвати трьома днями. Сьогодні ми вживаємо подібні мовні звороти. Ми кажемо: «я увесь день ходив по магазинах», але ми розуміємо, що не мається на увазі усю добу, тобто 24 години.
Це зразки типових суперечностей у Новому Заповіті. Більшість з них не становлять проблем і пояснюються через детальніший аналіз тексту чи історичного підтексту.
Є тверді докази довіри до книг Нового Завіту, які ми маємо сьогодні. Церква прийняла книги Нового Завіту як тільки вони були написані. Їхніми авторами були друзі Ісуса, або ж Його близькі учні, люди, яким Ісус довірив керівництво церквою. Євангелісти Матвій та Іван були найближчими апостолами Ісуса. Марко та Лука мандрували з апостолами, тобто мали прямий доступ до фактів з життя Ісуса.
Інші новозавітні автори також мали найближчий стосунок до Ісуса: Яків і Юда (Тадей) були братами Ісуса по матері, які спочатку не вірили у Нього. Петро був одним із 12 апостолів. Павло спочатку був злісним противником християнства і членом релігійної еліти, але згодом став палким послідовником Ісуса, коли переконався, що Ісус воскрес із мертвих.
Описи подій у Новому Завіті сходяться зі свідченнями тисячі очевидців тих подій. Коли були написані інші книжки сотні років потому, то церкві не важко було відрізнити підробки. Наприклад, євангеліє від Юди було написано ґностичною сектою близько 130-170 рр. н.е., значно пізніше смерті Юди. Євангеліє від Хоми, написане близько 140 р. н.е., також є яскравим прикладом підробки, яке оманливо використовує ім’я апостола. Ці та інші ґностичні євангелія суперечать відомим фактам про життя Ісуса і Старого Завіту. Вони часто містять багато історичних та географічних неточностей.10
У 367 р. н.е. Афанасій Великий формально склав список 27 книг Нового Завіту (який маємо і до сьогодні). Згодом, Ієронім та Августин дотримувалися того ж списку. Однак ці списки книг не були аж такими важливими для більшості християн. Крок за кроком, уся церква визнала і користувалася одним і тим же списком книг від першого століття нашої ери. Так як церква росла і поширювалася поза грецьомовними землями, з’явилася потреба у такому списку книг, щоб уникнути різних підробок при перекладі.
Головна причина, чому Євангелія не були написані одразу після смерті і воскресіння Ісуса, тому що не було потреби у такому письмі. Спочатку саме євангеліє («добра звістка» у перекладі з грецької) поширювалася усно в Єрусалимі. Не було потреби у письмовому викладі подій з життя Ісуса, оскільки ті, що жили у районі Єрусалиму були очевидцями багатьох подій і були добре знайомі з Його місією.11
Однак коли добра звістка поширилася за межі Єрусалиму, і були люди, які не чули про Ісуса, з’явилася потреба у письмовому викладі основних подій, щоб розповісти іншим про життя Ісуса і Його служіння. Багато вчених датують написання Євангелія між 30 і 60 роками після смерті Ісуса.
Лука, на початку своєї Євангелії, пояснює причину написання: «Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами, як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова, тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле».12
Чи читав ти коли-небудь Євангеліє? Ось уривок з Євангелії від Івана, натисни тут.
Якщо ти хотів би більше дізнатися про Ісуса, то ця ось короткий виклад Його життя: Не просто сліпа віра.
Так. Щоб віра справді мала якусь цінність, вони повинна базуватися на фактах чи дійсності. Ось чому. Якщо тобі треба було б летіти до Лондона, ти б напевно вірив у те, що літак заправлений пальним, всі пристрої працюють, пілот добре навчений і на борту немає терористів. Однак самою вірою ти до Лондона не доберешся. Твоя віра допоможе тобі сісти у літак, але лише справність літака і скоординована робота пілотів допоможуть тобі добратися до Лондона. Тобі може допомогти позитивний досвід польотів у минулому, але його буде недостатньо, щоб літак долетів до Лондона. Важливим є об’єкт твоєї віри, чи можеш ти на нього покластися?
Чи Новий Завіт це точний і надійний виклад про Ісуса? Так. Ми можемо довіряти Новому Завіту бо існує безліч доказів на його підтримку. Ця стаття коротко підсумовувала наступні докази: історичні свідчення, археологічні докази, відсутність суперечностей у чотирьох біографіях Ісуса, збереження копій рукописів та неймовірна точність у перекладах. Усе це дає неспростовні докази, що та Біблія, яку ми маємо зараз – є тією Біблією, яку написали її оригінальні автори.
Іван, один із авторів, підсумовує: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його»!13
| ► | Як розпочати стосунки з Богом |
| ► | У мене є запитання чи коментар... |
(1) Strobel, Lee. The Case for Christ (Zondervan Publishing House, 1998), p. 132.
(2) Відомий єврейський археолог, Нельсон Ґлюк, писав: «Можна із впевненістю заявити, що жодна з археологічних знахідок не суперечить біблійним описам». Цитує Джош МакДауелл.
(3) Strobel, p. 143-144.
(4) Geisler, Norman L. Baker Encyclopedia of Christian Apologetics (Grand Rapids: Baker, 1998).
(5) McDowell, Josh. Evidence That Demands a Verdict (1972), p. 19.
(6) McDowell, Josh. The New Evidence that Demands a Verdict (Thomas Nelson Publishers, 1999), p. 55.
(7) Tacitus, A. 15.44.
(8) Wilkins, Michael J. & Moreland, J.P. Jesus Under Fire (Zondervan Publishing House, 1995), p. 40.
(9) там же.
(10) Bruce, F.F. The Books and the Parchments: How We Got Our English Bible (Fleming H. Revell Co., 1950), p. 113.
(11) Див. Дії 2:22, 3:13, 4:13, 5:30, 5:42, 6:14, тощо.
(12) Луки 1:1-3
(13) Івана 20:30,31
