Поул Літтл
Ми не можемо цілковито пересвідчитися чи існує Бог і яким Він є, якщо лише Він сам не виявить Себе.
Нам необхідно зазирнути в історію у пошуках слідів Божого об’явлення. І один слід чітко видно. В глухому селі у Палестині, 2000 років тому, у стайні, народилося Немовля. Сьогодні увесь світ святкує народження Ісуса.
У Біблії написано, що «народ дивувався з науки Його. Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні».1
Однак, скоро стало очевидно, що Він говорить шокуючі і дивні речі про Себе. Він ставив себе значно вище, ніж просто вчитель чи пророк. Він почав говорити людям, що Він є Богом. Його особистіть стала центральною фігурою Його вчення. Своїх послідовників Він питав: «А ви за кого Мене маєте? А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого!»2 Ісус не був здивований такою відповіддю і не дорікнув йому. Більше того – Він похвалив його!
Ісус часто звертався до Бога як «Отець Мій», а Його слухачі відчули на собі усю силу Його слів. Написано, що «тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».3
Іншого разу Він навіть заявив: «Я й Отець Ми одне!» Юдеї ж відразу захотіли побити Його камінням. Тоді Ісус запитав за котрий із добрих вчинків вони хочуть Його побити. «Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш».4
Коли розслабленого спустили на ношах через дах, щоб Ісус його зцілив, то Ісус сказав: «Відпускаються, сину, гріхи тобі. Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?»
Коли Ісус був за крок до смерті, первосвященик спитав Його прямо: «Чи Христос Ти, Син Благословенного?»
«А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме»!
«Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? Ви чули цю богозневагу».5
Стосунки Ісуса з Богом були настільки близькими, що Він прирівнював ставлення людини до Себе як ставлення її до Бога. Знати Його – це знати Бога.6 Бачити Його – це бачити Бога.7 Вірити в Нього – це вірити в Бога.8 Приймати Його – це приймати Бога.9 Ненавидіти Його – це ненавидіти Бога.10 І шанувати Його – це шанувати Бога.11
Питання в тому, чи говорив Він правду?
Можливо Ісус обманював, коли говорив, що Він Бог. Може Він знав, що не є Богом, але навмисно обманював своїх слухачів, щоб у такий спосіб здобути собі популярність. Дуже мало людей схиляються до цієї версії. Навіть ті, хто не вірять у Його божественність, погоджуються, що Він був великим духовним лідером. Однак уже тут є протиріччя. Як може хтось бути брехуном і великим духовним лідером одночасно?
Інший варіант полягає у тому, що Ісус говорив щиро, але сам себе обманював. Якщо б хтось назвав себе Богом зараз, то його б, мабуть, відвезли у психіатричну лікарню. Але якщо глянути на життя Христа, то важко сказати, що Він був ненормальним чи неврівноваженим. Навпаки, Він показував велику витримку і самовладання під час стресових ситуацій.
Третім варіантом може бути той факт, що Його фанатичні послідовники самі возвеличили Його до рівня Бога, і якщо б Він вернувся на землю, то надавав би їм на горіхи. Однак така теорія була відкинута сучасною археологією. Чотири біографії Христа були написані ще за життя людей, які бачили Ісуса на власні очі і чули, що Він говорив. Ці євангелія містять конкретні факти і деталі з життя Ісуса, зібрані зі слів очевидців. Ранній період написання Євангелій від Матвія, Марка, Луки та Івана є тим вагомим аргументом довіри, на відміну від вигаданих ґностичних євангелій, які з’явилися сотні років потому.
Ісус не був брехуном, психічно хворим чи штучним продуктом історії. Єдиним висновком залишається те, що Він справді був Тим, Ким говорив. Він був Богом.
З іншого боку, слова багато не важать. Говорити вміють усі. Були і інші люди, які називали себе богами. Я можу назвати себе богом, ти можеш назвати себе богом, але тоді постає запитання: «Чим ми можемо докази свої слова?» У моєму випадку не пройде і п’ять хвилин, щоб спростувати мої слова. Напевно у твоєму випадку теж не важко буде довести, що ти не бог.
Але коли мова йде про Ісуса із Назарету, не все так просто. У Нього справді є докази. Одного разу Він сказав: «То хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам Моїм, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я в Отці»!12
Його праведне життя підтверджує Його слова. Він навіть посмів сказати: «Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чому Мені ви не вірите»?13 Ніхто не зумів відповісти Йому, навіть ті, що хотіли викрити в Ньому якісь недоліки.
Ми читаємо, як диявол спокушував Ісуса, однак Ісус ніколи не згрішив, тому і не мав за що просити пробачення у Бога, хоча велів так чинити Своїм послідовникам.
Ця відсутність гріха в Ісусовому житті є унікальною, на відміну від святих, ченців та релігійних містиків. Що ближче людина наближається до Бога, то більше усвідомлює свою недосконалість. Що ближче ти підійдеш до світла, то більше ти зрозумієш наскільки ти брудний. Це справджується і у духовному плані нашої гріховності.
Вражає і той факт, що Іван, Павло та Петро, які з дитинства знали про гріховну природу людини, заявляли про безгріховність і непорочність Христа: «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу»!14
Навіть Пилат, який засуди Ісуса до страти, спитав: «Яке ж зло Він зробив?». Вислухавши натовп, Пилат сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите…». Натовп же безперестанку вимагав розп’яти Ісуса (за богохульство, за те, що вважав себе рівним Богові). Римський сотник, що був присутнім при розп’ятті Христа визнав: «Він був справді Син Божий»!15
Ісус постійно виявляв Свою силу над недугами і немочами. Криві ходили, німі говорили, а сліпі бачили. Деякі із хворіб були вродженими, що не піддавалися психосоматичному лікуванню.
Наприклад, чоловік який був сліпим від народження. Усі знали його, бо жебрав гроші біля храму. Але Ісус зцілив його. І коли начальники допитували жебрака про те, що сталося, він їм відповів: «Одне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу»! Він був приголомшений, що ці духовні мужі не могли побачити у цьому Цілителі Сина Божого. «Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження»,16 сказав він. Для нього не потрібно було інших доказів.
Ісус виявляв також надприродну силу над стихіями. Лише словами Він вгамував шторм у Галілейському морі. Ті, що були з Ним у човні, питали: «Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому»?17 Він перетворив воду у вино на весіллі. Нагодував п’ятитисячний натовп лише 5 буханками хліба і 2 рибинами. Він воскресив із мертвих сина зажуреної вдови.
Лазар, друг Ісуса, помер і уже був чотири дні як захоронений у гробниці. Але Ісус промовив: «Лазарю, виходь!» і той драматично воскрес із мертвих. Найважливіше те, що вороги Ісуса не стали заперечувати це чудо, натомість змовлялися убити Його: «Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують».18
Найбільшим доказом божественності Ісуса є Його воскресіння з мертвих. П’ять разів за Своє життя Ісус чітко передбачив якою смертю загине і підтвердив, що три дні опісля, Він воскресне з мертвих.
Це було велике випробування. І таке пророцтво легко було перевірити. Воно або станеться, або ні. Або Його божественність підтвердиться, або ні. Окрім цього, це матиме важливі наслідки стосовно правдивості таких Його слів:
«Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене».19 «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя».20 А для тих, хто увірували в Нього: «І Я життя вічне даю їм».21
Тож, Своїми словами Він пропонує доказ: «Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня»!22
Якщо Христос воскрес, то ми з впевненістю можемо сказати, що Бог існує, яким Він є і як ми можемо пізнати Його особисто. Світ набуває змісту, а пізнати Бога ще у цьому житті стає можливим.
З іншого боку, якщо Христос не восрес, то християнство втрачає об’єктивну значимість і реальність. Мученики, які з радістю йшли на зустріч левам і сучасні місіонери, які присвятили своє життя, щоб донести цю звістку про Бога, були просто бідними ошуканими дурнями.
Павло, один з найбільших апостолів, писав: «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша»!23 Усю свою місію Павло обґрунтував на воскресінні Христа.
Погляньмо ж на докази Ісусового воскресіння.
Беручи до уваги усі чуда, які здійснив Ісус, Він легко міг би уникнути смерті на хресті, однак Він обрав інший шлях.
До того, як Його мали заарештувати, Ісус сказав таке: «Я власне життя віддаю, щоб знову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його... і маю владу прийняти його знову».24
Під час затримання Ісуса, Його друг, Петро, намагався захистити Його. Але Ісус сказав Петрові: «Сховай свого меча в його місце...Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів»?25 Маючи таку силу на небі і на землі, Ісус свідомо обирає смерть.
Ісус помер на публічній страті на хресті, звичним видом смертної кари, що застосовувалася Римською владою століттями. Звинувачували Ісуса у богохульстві (за те, що називав Себе Богом). Ісус же сказав, що це плата за наші гріхи.
Ісуса побилили товстим батогом з металічними або костяними ґратками на кінцях. На голову почепили глузливий вінець із терну. Змусили Його іти на пагорб розп’яття, що знаходився на околицях Єрусалима. Потім поклали Його на дерев’яний хрест, прибивши ноги і руки до хреста. Так Він висів, доки не помер. Щоб пересвідчитися у Його смерті, йому прокололи бік.
Тіло Ісуса зняли з хреста, замотали у полотно покрите пахощами, наче мумію, та положили у кам’яній гробниці. Потім до входу прикотили великий камінь.
Усі знали, що Ісус сказав, що воскресне на третій день. Тому, приставили варту римських солдат біля гробниці. Також запечатали вхід державною печаткою Риму.
Не зважаючи на все це, три дні опісля, камінь, що стояв на вході, був відкоченим. Тіла не було, лише полотно залишилося у гробниці, складене, без тіла.
Важливо зазначити, що як і послідовники, так і критики Ісуса погоджуються, що гробниця була порожньою, а тіло пропало.
Найперші версії, які поширились, що апостоли вкрали тіло, поки солдати спали. Хоча це малоімовірно. Гробницю охороняв увесь караул, а за сон на варті їх чекала смертна кара.
Пізніше, кожен з апостолів (окремо один від одного) був закатований і мученицьки убитий за проповідування про Ісусове воскресіння. Люди готові померти за правду. Однак ніхто не буде вмирати за брехню. На смертному одрі усі кажуть правду.
Можливо влада забрала тіло? Але ж вони розп’яли Ісуса, щоб люди перестали вірити в Нього. Ця версія також малоімовірна. Якщо б у них було Ісусове тіло, то вони могли винести його на демонстрацію вулицями Єрусалиму. Таким простим трюком, вони могли б знищити усе християнство ще на самому його початку. Той факт, що вони цього не зробили, незаперечно свідчить про те, що тіла у них не було.
Ще інша версія, що жінки, убиті горем, заблудилися у ранковій темряві і прийшли не у ту гробницю. У своїх переживаннях вони оголосили, що Христос воскрес, бо гробниця була порожньою. Але знову, якщо б жінки дійсно прийшли б не до тієї гробниці, чому тоді первосвященики і інші вороги віри не пішли до справжньої гробниці і не розвіяли «чуток»?
Ще інша версія, так звана «теорія обмороку». Насправді Ісус не помер, а просто зомлів від виснаження, болю і втрати крові, а у гробничній прохолоді прийшов до тями. (Не забуваймо і про той факт, що його проткнули списом, щоб упевнитись у Його смерті).
Але припустімо на хвильку, що Христа справді поховали живим і лише непритомним. Чи імовірно, що Він вижив би три дні у вогкому гробу без їжі, води та догляду? Чи була би у Нього сила виплутатися з поховального полотна, відкинути камінь, перемогти римський караул і ще пройти кілька миль пішки з раною від списа? Ця версія також, надто малоімовірна.
Однак, не порожня гробниця переконала послідовників Ісуса у Його божественності.
Лише цей факт не переконав учнів, що Ісус і справді воскрес із мертвих, був живим і був Богом. Їх переконав той факт, що Ісус явився їм особисто у тілі, їв і розмовляв з ними.
Лука, один із євангелістів описав це так: «А по муці Своїй Він ставав перед ними живий із засвідченнями багатьма, і сорок день їм з'являвся та про Божеє Царство казав».26
Усі чотири євангелісти описують фізичну появу Ісуса після смерті. Одного разу, коли Ісус явився апостолам, то з ними не було Хоми. Коли ж Хомі розповіли про це, то Хома відмовився вірити їм. Він гордо заявив: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую»!
Тиждень потому, Ісус з’явився їм знову, Хома тоді вже був з ними. Ісус сказав Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували»!27
Чому Ісус повинен був усе це перетерпіти? Для того, щоб ми могли пізнати Бога зараз, віруючи у Нього.
Ісус пропонує нам життя повне змісту та пропонує пізнати Його. Ісус сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали».28
Ти можеш зробити це зараз. Ти можеш познайомитися з Богом у цьому житті на землі, а згодом і після смерті у вічності. Ось обіцянка Бога для нас:
«Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне».29
Ісус взяв наш гріх на Себе на хресті. Він обрав понести покарання за наші гріхи, щоб гріх більше не був перешкодою між нами і Богом. Він повністю заплатив за гріх, тому пропонує тобі повне прощення і нові стосунки з Богом.
Ось як ти можеш розпочати ці стосунки.
Ісус сказав: «Ось Я стою під дверима [твого серця] та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду».30
Ти можеш зараз запросити Ісуса Христа у своє життя. Не так важливі слова, як як щирість твоїх намірів. Ти можеш скористатися такою молитвою:
«Ісусе, я вірую у Тебе. Дякую, що Ти помер на хресті за мої гріхи. Я прошу прости мене і прийди у моє життя. Я хочу знати Тебе і слідувати за Тобою. Дякую, що прийшов у моє життя і що я можу знати Тебе. Амінь».
Якщо ти запросив Ісуса у своє життя, ми б хотіли допомогти тобі знати Його краще. Якщо ми можемо якось тобі допомогти, не соромся натиснути на одне із посилань нижче.
| ► | Я щойно запросив/ла Ісуса у своє життя (деяка корисна інформація)... |
| ► | Можливо, я хочу запросити Ісуса у своє життя, розкажіть мені більше про це... |
| ► | У мене є запитання чи коментар... |
Адаптовано з книги Пола Літтла «Знайте, у що вірите», надруковано видавництвом Victor Books, усі права збережені (c) 1988, SP Publications, Inc., Wheaton, IL 60187.
(1) Матвія 7:29 (2) Матвія 16:15-16 (3) Івана 5:18 (4) Івана 10:33 (5) Марка 14:61-64 (6) Івана 8:19; 14:7 (7) Івана12:45; 14:9 (8) Івана12:44; 14:1 (9) Марка 9:37 (10) Івана 15:23 (11) Івана 5:23 (12) Івана 10:38 (13) Івана 8:46 (14) 1 Петра 2:22 (15) Матвія 27:23, 24, 54 (16) Івана 9:25, 32 (17) Марка 4:41 (18) Івана 11:48 (19) Івана 14:6 (20) Івана 8:12 (21) Івана 10:28 (22) Марка 9:31 (23) 1 до Коринтян 15:14 (24) Івана 10:18 (25) Матвія 26:52,53 (26) Дії 1:3 (27) Івана 20:24-29 (28) Івана 10:10 (29) Івана 3:16 (30) Об’явлення 3:20
