Джуді Кларк
Одного разу влітку у штаті Колорадо ми з другом зустріли юних «втікачів» з Нью-Мексико. Вони кинули навчання у школі і гуляли собі, жебраючи гроші. Спочатку здавалося, що вони марнують усе своє життя. Але коли я познайомився ближче з Ґабріелем, Шоном, Метом і Пітером, я зрозумів, що вони живуть таким життям, про яке решта людей лише мріє.
У них не було ні грошей, ні даху над головою, на них був брудний подертий одяг, а харчувались вони так, аби не вмерти з голоду. Ми з другом запросили їх на вечерю. Ми сиділи в одній їдальні, дивилися як усі четверо наминають гамбургери, бурітоси, запивають шейками, і слухали їхні історії. Тут я зрозумів, що їх усіх щось об’єднувало.
Вони доглядали один за одним. Якщо хтось щось знайшов, він ділився з усіма. Один хлопець з’їв лише половину своєї порції, бо хотів поділитися з другом, якого з ними не було. Вони піклувались одне про одного. Були батьками один одному. Вони справді любили одне одного. Вони говорили, що їм страшно, вони скучають за домом, відчувають себе покинутими, часто голодні. Вони жили так, як я би ніколи не жив. Однак, у них було щось таке, що багато чистих, освічених, «культурних» людей не мають.
Вони мали один одного. У них були справжні дружні стосунки. Вони були нерозлийвода.
Ми усі цього прагнемо. Ми хочемо справжнього життя. Нікому не хочеться бути хом’ячком, який бігає у клітці і колесі увесь день. Нам хочеться стосунків. Нам хочеться підтримки. Нам хочеться бути частиною спільноти, де люди піклуються одне про одного.
Моя подруга Ребека нещодавно закінчила Університет Вандербільта. Ступивши у «справжній світ», вона сказала мені: «Я хочу жити серед амішів». Причина цьому була не релігійна, але все зводилося до спільноти. Там були справжні сусіди та сім’ї. Вони допомагали один одному будувати будинки. Вони завжди приходили на допомогу тим, хто був у біді. Життя просте та повільне, і ти можеш дати собі раду з усім на селі, бо ти знаєш, що ти не один. Звучить гарно, чи не так?
Я думаю, що ми спраглі справжніх довгих стосунків, повних довіри і радості. Багато з нас виросли у сім’ях, де батьки працювали в офісі допізна, щоб отримати підвищення і купити собі дорогий годинник і дорогу машину. А мами також працювали, бо сім’ї необхідно було мати додатковий дохід. Наші сім’ї живуть під одним дахом, але тільки й того. Стосунки руйнуються, а розлучення частішають.
Ми любимо дивитися фільми чи телевізор разом із друзями. Це дає нам відчуття спільноти. І ми шалено до цього прагнемо. Ми хочемо і потребуємо добрих стосунків, але якщо бути відвертими, то вони бувають болячими і ризикованими.
То що ж робити? Хто може допомогти нам відчувати себе добре? До кого мені звернутися? Хто допоможе мені втекти від «холодного» світу, бодай на трошки?
Як і багато студентів, мабуть тебе часто можно побачити в обіймах з пляшечкою пива. Алкоголь допомагає тобі розслабитися і почувати себе добре. Він доступний і завжди під рукою. Йому байдуже як ти виглядаєш. Він приймає тебе, робить тебе веселим і привабливим. А ще з ним часто пропадає скованість і сором’язливість у спілкуванні з іншими.
Таке триває якийсь час, аж поки ти не прокинешся і усвідомиш, що такі стосунки тривають всього одну ніч.
Мабуть тебе не здивує, якщо я скажу, що ми шукаємо любов там, де її нема. Письменник і психолог доктор Генрі Клауд пише: «Нам всім потрібна любов у перші роки нашого життя. Якщо ми її не отримуємо, то стаємо спраглими любові усе наше життя». Ця спрага така сильна, що коли ми не знаходимо її у стосунках з іншими людьми, то починаємо шукати в інших речах: їжі, сексі, покупках...ми починаємо або забагато пити, або забагато працювати.1
Шеллі, студентка університету в Алабамі, зауважує: «Я можу щовечора зависати в барі зі своїми друзями, пити з ними...але коли я зустрічаю їх наступного дня в університеті, нам нема про що говорити». У Шеллі є стосунки, дружба, але вона описує їх як поверхневі. Її справжня спрага любові залишається незадоволеною.
Бен, з іншого боку, випиває з друзями, і коли алкоголь їх розслабляє, вони можуть поговорити на важливі теми. Так їхня дружба здається глибшою. Але Бен говорить: «Я хотів би навчитися бути самим собою, без випивки».
Доктор Клауд продовжує: «Люди часто стають залежними від чогось: алкоголю, кокаїну, швидкості, праці, азартних ігор, руйнівних стосунків, релігійності, досягнень і матеріалізму. Всі ці речі ніколи не задовольнять нас, бо не вирішують справжню проблему. Ми можемо обійтися без алкоголю, наркотиків чи сексу. Але те, що ми найбільше потребуємо – це стосунки, без них ми ніяк не можемо обійтися в житті».2
Коли я запитую студентів чому вони п’ють, часто чую відповідь: «Це круто і весело». На перший погляд відповідь цілком прийнятна. Але окрім веселощів, чи задумувався ти чому ти п’єш? Можливо це тимчасова втеча від стресу, невпевненості у майбутньому чи від різних соціальних проблем.
Коли у тебе є добрі стосунки, то не потрібно шукати відради у чомусь іншому, будь це алкоголь, секс чи їжа. Коли у тебе добрі стосунки, то менше бажання заповнювати порожнечу чимось іншим. Коли у тебе добрі стосунки, то задовольняються найглибші потреби.
Доктор Клауд продовжує: «Прив’язаність відіграє найважливішу і найфундаментальнішу роль у житті і у всьому Всесвіті. Це основна людська потреба. Бог створив нас із спрагою за стосунками – стосунками з Ним і іншими людьми. У своїй природі ми суспільні істоти. Без міцних, взаємних стосунків, людська душа тоне у психологічних і емоційних проблемах. Без стосунків наше життя в’яне».3
Як знати чи є у тебе міцні стосунки. Можливо це причина того, що ти п’єш, або їси забато чи замало, або зловживаєш сексом, женешся за ідельністю. Можливо, це через твою спрагу за стосунками?
Якщо так, то є багато добрих книжок, як побудувати міцні стосунки з людьми (включно з книгами доктора Клауда). Але є одні ключові стосунки, які є основою здорових стосунків з людьми. Доктор Клауд говорить про необхідність мати стосунки як з людьми, так і Богом. Французький філософ Блез Паскаль сказав, що у серці кожної людини є порожнеча у формі Бога, яку неможливо заповнити іншими речами.
Чи можемо ми мати стосунки з Богом, який створив нас? Чи можемо ми бути з Ним у тісному зв’язку? Я не говорю зараз про Бога, який дає тобі список що робити, а що не робити. Чи як про «верховного поліцейського», який готовий оштрафувати вас при найменшому порушенні. Я говорю про стосунки з Богом, що ґрунтуються на любові, правді, свободі та внутрішньому мирі.
Бог створив тебе, щоб ти пізнав Його. Глибоко у душі ти це знаєш. Але усі ми бунтарі і кажемо Богові: «Йди Собі, Боже, своєю дорогою, а я своєю. Мене не турбуй, доки мені не потрібна буде допомога». Інші просто думають, що якщо ігноруватимуть саму ідею Бога, то вона щезне сама по собі. А інші кажуть, що хотіли би стосунків з Богом, але намагаються заслужити їх. Правда в тому, що ніхто з нас не може заслужити стосунки з досконалим Богом.
Як і випивка та переїдання мають наслідки, так само і бунт проти Бога чи ігнорування Його матимуть наслідки. Ти можеш навіть не помічати їх, але, рано чи пізно, вони дадуть про себе знати. Бог говорить, що цими наслідками є вічне відокремлення від Нього. Ти зараз студент, напевно радієш життю, готуючись до свого майбутнього. Важко думати критеріями вічності, але ніхто не знає, що буде наступної миті. Мій друг Стів, якому 20 років, уже може не дожити до моменту, коли ти читатимеш цю статтю. Він помирає, бо його заразили ВІЛ-інфекцією при переливанні крові. У нього не залишається іншого виходу окрім як думати про вічність.
Бог придумав спосіб як ми можемо пізнати Його на землі і у вічності. Він зробив це, пославши на землю Ісуса, щоб той побував «у нашій шкірі», і прожив досконале життя. Однак це ще не все. Ми усі заслуговували на покарання за наш гріх, але Ісус добровільно пожертвував Собою на хресті заради нас. Усе, що нам потрібно зробити, щоб пізнати Бога, – це довіритися і повірити в те, що Ісус заплатив за усе сміття у нашому житті. Він усунув його, щоб нічого не стояло між нами і Богом. Ти можеш прийняти це і повірити у Нього, або ж ти можеш відкинути Його. Тобі вирішувати.
Коли я помолився вперше до Бога, я сказав Йому, що хочу знати Його і що я покладаюся на жертву Ісуса за мене. Так почалися мої стосунки з Ним, Богом Всесвіту. Моє життя стало зовісм іншим. Мені не потрібно більше ганятися за речами (грошима, випивкою, досягненнями тощо), які так і не в силі втамувати справжню спрагу.
Я не знаю чим зараз живеш ти. Я не знаю чим ти тамуєш свою внутрішню спрагу. Може випивкою, сексом чи наркотиками. Можливо надмірними тренуваннями, чи у погоні за червоним дипломом. Це все є дешевою підробкою справжньої потреби стосунків з людьми і Богом. У всіх нас є та порожнеча, яку заповнити може лише Бог.
Чи хочеш ти розпочати стосунки з Богом прямо зараз? Усе, що тобі потрібно зробити – це сказати Йому про це. Він знає бажання твого серця і йому вони важливіші за слова. Ти можеш помолитися до Нього ось так:
«Боже, я хочу знати тебе. Я хочу бути у стосунках з Тобою. Я шукав задоволення у різних речах, але вони мені не допомогли. Пробач мені, що я не приходив до Тебе. Дякую, що Ти любиш мене і бажаєш знати мене. Я вірю у жертву Ісуса за мої гріхи, що усунула усі перешкоди між нами. Я вірю і довіряю тобі, Боже. Амінь».
Ти пересвідчишся, що стосунки з Богом дають життя. Коли ти у стосунках з Богом, усе навколо набуває сенсу. Стосунки з Богом втамують твою справжню спрагу.
| ► | Я щойно запросив/ла Ісуса у своє життя (деяка корисна інформація)... |
| ► | Можливо, я хочу запросити Ісуса у своє життя, розкажіть мені більше про це... |
| ► | У мене є запитання чи коментар... |
(1) Dr. Henry Cloud and Dr. John Townsend, Boundaries (Grand Rapids, MI: Zondervan, 1992), 220.
(2) Dr. Henry Cloud, Changes that Heal (Grand Rapids, MI: Zondervan, 1992), 64.
(3) там же., 47.
